У понеділок на прес-конференції, присвяченій дефіле «Нові імена», прозвучала дивна фраза від однієї київської журналістки, яка, швидше за все, зазвичай пише про погоду: «Чому ви не показуєте майбутнє? Чи здатні ви на це?» Пояснюю особисто вам, дівчино із відділу «Погода на завтра»  – те, що роблять наші молоді дизайнери, і є наше майбутнє,  – заявляє Тетяна Хмелівська. І яскраве підтвердження тому – колекції, які ми побачили на Fresh Fashion. Олена Муковніна та Олена Клочок уже там. На створення колекції їх надихнула творчість найфутуристичнішого архітектора сучасності – Захи Хадід. Звідси чітка графіка ліній, використання незвичайних матеріалів в аксесуарах – сумка-труба, сумка-лампочка… А скельця сонцезахисних окулярів, зібрані в кольє, виглядають більш ніж футуристично! Дівчата працюють у режимі ательє і відкриті до діалогу з баєрами.

У Володимира Пилипчука – британська освіта і досвід роботи у Крістофера Кейна. Цим усе сказано. Я здивуюсь, якщо він довезе до рідного Тернополя хоч щось – купити хотілося все. На створення коктейльних суконь його надихнув нічний Лондон і наймодніші клуби. Для першого блоку Володимир вибрав блискучу тканину тілесного кольору, другий блок – сукні з мусліну яскравих кольорів. У Києві теж є куди піти у сукнях від Володимира Пилипчука.

Дизайнерський дует Олени Молчанової та Уляни Чави існує вже 5 років, вони на двох мають у Львові маленьке ательє і роблять спроби тиражування. Вони не шукають простих шляхів, їх ускладнена – за канонами львівського інституту мистецтв – складнокроєна колекція із домотканого льону й італійського шовку чітко ділиться на три блоки. Білий з великою кількістю декору, за словами авторів, символізував добро і радість, бежевий, в якому крій підкреслювався контрастом між блискучими і матовими фактурами, символізував музику, а чорний із кольоровими мазками як у експресіоністів-абстракціоністів,  – смуток. Будь-яку пряму лінію Уляна й Олена намагалися поламати шнурівками, асиметрією, драпіровками. В колекції так багато ручної роботи – вишивки, килимового гаптування, плетіння (навіть халяви чобіт нагадували старі українські килими), що з залу вона виглядає всуціль кутюрною. Але модельєри запевнили, що деякі техніки – зовсім прості, але вони досягли бажаного ефекту – щоб виглядати, як найтонша ручна робота. Самі дівчата не вірять у те, що в такому одязі варто ходити вулицями, його призначення – вечірки, тусовки, air-party.

За словами студентки 5 курсу Національної академії технології і дизайну Олени Буреніної, колекцію вона придумала і пошила за 2 тижні – «на голому нерві», але це якраз той випадок, коли час, простір і будь-які обставини не можуть перешкодити, якщо дизайнеру є що сказати. Буреніна зіграла на контрастах – поєднала жіночність та універсальність, оригінальність крою і традиційні тканини, об’єми та архітектуру, втім, загальні слова в цьому випадку нічого не пояснюють. Її прекрасні куртки і пальта з коротким рукавом, коктейльні сукні із плісированого шифону, мінімалістські сукні casual, шовкові комбінезони і міні-шорти на смішних довгих лямках – речі абсолютно носибельні і подані ультрамодно. В образах і деталях Олена зверталася до Японії – абриси японської шапочки, схожі на лук, на голові, сині брови, як у театрі Кабуки, пальто-кімоно і блузи-кімоно, широкі пояси, проте загальний look – був цілковито лондонським. Недарма Олена втікала із занять англійської в лондонські музеї. Буреніна показала усю лінійку весняно-літнього гардеробу – від купальників, повсякденного одягу до ділового, вечірнього і верхнього, іміджеві деталі – гольфи і пластикові нарукавники, плащі, сумки, спортивні лямки і паски. У наступному сезоні, впевнена, на Буреніну прийдуть подивитися тисячі очей, вона інтригуюче талановита.

У вмінні Олени Олійник професійно шити хороший одяг ніхто не сумнівається – вона достатньо показувалася на різних професійних акціях і доводила свою дизайнерську профпридатність. У вівторок вона навіщось знову це доводила – показала ну, грамотну, ну, жіночну, ну, ділову колекцію, але абсолютно не у форматі Fresh Fashion. Хоч і називалася вона «Сяйво», хоч і зроблена на найкращих тканинах фірми «Людмила», хоч половина її й блищала золотими і срібними барвами та люрексом, а інша відсвічувала приглушеним благородством зеленого, рожевого, коралового, поруч із креативними пошуками колег виглядала, чесно кажучи, блідо. 30-ті, епоха джазу, і рок-н-рольні 60-ті надихали Олену на те, щоб догодити примхливій діловій жінці першого десятиліття 21 століття – жіночність, елегантність, м’які силуети, буржуазна стилістика, правильний look. Симпатично, і що далі?

Сам перелік клієнтів студії Annlee – Маша Єфросиніна, Світлана Лобода, Лама, Тіна Кароль, Сашко Положинський, Наталя Валевська, група «Гавана», Бондарчук, балет Ірини Білик – може, наштовхнути на думку про стиль колекції Лілії Літковської для Annlee. Це сучасна екстравагантність, авангардний глем. Оскільки девізом колекції були слова «Зловживання модними тенденціями призводить до стереотипізації особистості», а завданням – показати індивідуальні образи, еклектики в цьому випадку не уникнути. Поєднати чорно-малахітові лакові курточки, плащі, сукні, завужені брюки з низькою посадкою з пелеринами пушкінської епохи, «круглими» міні-шортами в чоловічому і жіночому варіанті, шовковими олімпійками – може тільки мікс вражень від співпраці з українським шоу-бізнесом та імпресій з музею D’Orsay. Усі речі в колекції добре скроєні і добре скомпоновані, причому – рідкісний варіант, як жіночі комплекти, так і чоловічі.

На шостий день хочеться підводити підсумки. У моєму розумінні, молода українська мода обіцяє райдужне завтра. По-перше, якби показане на «Нових іменах» і Fresh Fashion негайно втілювалося в готовий одяг на тремпелях у магазинах, країна мала б інтелектуально розквітнути. А по-друге, наші маститі модельєри надто зациклилися на своїх старих знахідках і клієнтах, може, хоча б творча ревність активізує їхню фантазію та амбіції.

Текст: Валентина Клименко