Текст: Валентина Клименко

Цілих дві несподіванки чекали в перший день Ukrainian Fashion Week на розбещених стабільністю вітчизняних fasionistas. Перша - Лілія Пустовіт не відкриває Тиждень. Друга - Вікторія Гресь, яка власне його й відкрила колекцією другої лінії Victoria Gres Denim, виступила не в звичній для себе стилістиці міської романтики з присмаком ретро, а продемонструвала спортивний look. Причому тотально спортивний. Гонки, боліди, стрітрейсінг, "Формула 1" - ось що спадає на думку, коли бачиш дівчат у трикотажних шоломах, рукавичках без пальців, спортивних куртках з шевронами, номерами і брендованими нашивками, в борцівках і кросівках. Мабуть, із конкретним видом спорту допоміг визначитися спонсор колекції - компанія Audi... Дизайнер не приховує, що це комерційна лінія, і що "винаходити велосипед" у джинсовому одязі заняття безглузде - джинси вони і є джинси: штанини, пояс, кишені. Тільки виробники деніму час від часу видозмінюють якісь "коліщатка", себто структуру тканини, спосіб обробки тощо. У новій колекції якраз ми й побачили джинси з блискучим напиленням. Та й з "верхом" - спортивними куртками, короткими шкірянками, бомберами - Вікторія Гресь менше працювала в сенсі моделювання, а всю потугу свого креативу спрямували на декор. Із "минулого життя", дівчина від Вікторії Гресь прихопила короткі блузи-сукні, елгантний силует курток із коротким рукавом, а ніжні шифонові блузи з широкими рукавами делікатно стримала трикотажною майкою. Динамічності кольоровим джемперам надають контрастні смужки і лампаси. В такому одязі спокій тільки сниться.

На прикладі колекцій Світлани Тегін студентам творчих фахів слід пояснювати, що таке бездоганний смак, як може образ на подіумі виразити будь-яке почуття чи поняття - ніжність, прозорість, щем, імлу, беззахиснісність. Нова колекція Retro-future побудована на таких любих її серцю контрастах - романтично наївні 50-60-ті роки ХХ століття і авангардна геометрія першого десятиліття 21-го, прозора органза і хутро, діорівський силует з рукавами-колоколами і вузькі міні-спідниці, шифонові сукні-манто - повітряні як хмарки і трикотажні, чіткість формі яких надають смужки шкіри, що обрамляють низ, верх, рукави. Ми згадали, як зворушливо і наївно виглядає чорне пряме коротке пальто з білою хутряною горжеткою, але й облягаючий комбінезон із найтоншого кашеміру теж викликає розчулення. Спеціальних аксесуарів у колекції немає - тільки вінтажні окуляри відомих брендів 50-60-х років із власної колекції дизайнерки та прозорі круглі комірці і нарукавники з органзи. Для розкоші - стійка із перлин на шифоновій сукні, для романтики - шифон кольору рожевих перлів, туману, пилу, для буднів - короткі зручні трикотажні сукні діорівського силуету.

Олену Даць не можна зафіксувати в якомусь одному стані - то вона над міру грається з деталями, ускладнює силует, заплутує низ, верх, бік і перед, то раптом зробить таку чисту колекцію, мінімалістичну, ніжну і елегантну, як минула. Наступна осінь-зима за задумом львівської дизайнерки простою не буде - навіть офісні костюми вона зробила як трансформери, що вже казати про вільний стиль. До речі, якраз ділова частина колекції невловимо нагадує сувору елегантність 60-х років минулого століття, стиль "секретарка", втім Олена каже, що думала про 30-ті. Коло - центральна фігура колекції, відтак одяг практично позбавлений "гострих кутів": спідниці, шорти покроєні як кола, навколо кола крутиться будова піджака і сукні, а якщо трохи змістити речі, то рукав сукні може перетворитися на кишеню чи спідницю. Другий "слон", на якому стоїть колекція, - асиметрія, актуальна в наступному сезоні і традиційна для Даць. До асиметрії додайте різницю фактур, складний крій, бурштинову фурнітуру і ви зразу впізнаєте львівську школу моделювання. В новій колекції Олена використала тканину, розроблену для минулої - шовк із принтом фрагментів чорної карпатьскої вишивки, і це викликало відчуття повтору і відсутності нової яскравї ідеї. Палітра кольорів залишається незмінною - відтінки бежевого, сірого, чорний, та дизайнерка натякнула, що наступну колекцію готує кольорову.

Що являтиме собою колекція Олексія Залевського, якщо з подіуму прибрати «живий» камерний оркестр «Київська камерата», собак, зняти з моделей намордники, ошийники і металеві шипи? Залишиться іронічна колекція для мешканця мегаполісу, в якій майстерно поєднано комфорт трикотажних светрів з «портретом» мопса і «цукровими кісточками» та екстраординарні лаковані дублянки та спідниці, а цілком ділову твідову спідницю, елегантний твідовий піджак або офісну сукню-олівець прикрашено принтами та гаптуванням догів, що біжуть. Якщо й цього не досить для підкреслення еклектичності міського життя – тюлевий «під’юпник», що може надати неймовірного об’єму цілком пристойній спідниці та знамениті «залевські» гіпюрові бомбери з трикотажними манжетами-резинками. У блоці вечірніх суконь, які останнім часом очікуються публікою з нетерпіням, домінували сріблясті сукні з паєтками, силуету 90-х. В одному показі дизайнер хитро сплутав моделі зі своєї другої лінії Z zalevskiy та ексклюзивної лінії Zalevskiy, показавши, як можна міксувати високе і низьке, ґламур і сарказм, демонструвати обізнаність з модою й опиратися стереотипам. «Це новий дрес-код, сенс якого полягає у

прояві індивідуальності» – підводить він ідеологічну базу. Думку Залевського, що собака – не просто друг людини, він – інколи кращий за людину, продемонстрували не тільки принти мопсів і гончих, але й той факт, що моделі ходили подіумом в намордниках, а собаки – без. Правда, цей хід не тільки концептуальний – пошукайте завтра хоч одну газету, а за тиждень журнал, які не дадуть фото з показу Залевського: суперкартинка.