Текст: Валентина Клименко

15-00, субота, не прайм-тайм. В цей час деякі тільки просинаються. Але заради шоу Лілії Літковської можна піднятися і в таку рань - воно того варте, - вважає Тетяна Хмелівська. Гламурна панкота від Літковської порвала залу (набиту під зав'язку). Пальто в стилі 80-х - зі спущеним плечем, рукава з м'якою складкою глибокого смарагдового кольору носиться з лосинами із розтянутого мохера з золотим напиленням, хомутом кольору фуксії і величезною сумкою з леопардовим принтом; стьоганий дафлкот або оксамитова сукня типово англиійської розцвітки - вицвілий рожевий в дрібні букетики. Вечірній блок - звичайно ж, пайетки. "Ранок - не час для дівчаток", і запізніла з вечірки "гламурщиця" в золотих пайетках виповзає зі сміттєвого бака. Це - апофеоз, можливо, найкрутішого за вчора шоу. Комусь це може здатися жахливою еклектикою, але насправді колекція стилістично бездоганна. Відчувається присутність Вів'єн Вествуд, засновниці панку, фешн-хуліганки, яка не визнає ні тенденцій, ні знижок на одяг. Одяг від Лілії Літковської теж можна носити завжди, найголовніше - потрапити в настрій. Не здивуюсь, якщо Лілія не довезе половину колекції до шоу-руму - у багатьох гостей з першого ряду хижо блищали очі.

Христина Бобкова зробила спокійну, правильну, елегантну колекцію і хрестоматійний показ, коли кремовий колір через зелені принти на колготках плавно переходить у зелений, спочатку частково, потім тотально, зелений змінює кілька відтінків і переходить у жовто-гарячий. Христина представила напівпальто, жакети, плащі, пальто - всі А-подібного силуету і з коротким рукавом або рукавом 34, спідниці-олівці, вузькі брюки і багато суконь. Ненав'язливий декор на пальтах молочного кольору - принти золотом, з додаткових аксесуарів об'ємні брошки, пояси-шнури і вишиті пояси, високі лакові рукавички і звичайної довжини надають образу завершеної елегантності. Повсякденні сукні-бокали і сукні-футляри, вечірній блок - це чорні сукні із "голлівудським" ліфом на бретелях, а одягнені на чорну блузу-павутинку вони не втрачають сексуальності, але додають інтриги. Втім, жінка від Христини Бобкової і не вдає, що намагається "видрати" пальму першості з чоловічих рук.

Оскільки Ксюша Марченко працює в молодіжному стилі, з ухилом в мінімалізм і пунктиком на 80-х, не подобатися ця стилістика людям іронічним і нестандартним не може. Недарма на її показі була жвава атомосфера невимушеної тусовки, а клієнти-персонажі ілюстрували ту модну нішу, яку зайняв бренд X'U. Попри інфантильність моделей, ностальгійні дитсадівські фактури - фланель, ситець, і розцвітки - дрібні польові квіти, піжамні картинки, яскраво морквяний і фіолетовий, смішні мальовані чоловічки-розкривушки на футболках, ця колекція дуже комерційно експлуатує перші знахідки дизайнера. Були раніше і короткі гранжеві сукні А-силуетів, і футболки з квітковою тасьмою, і образ "шар на тоненьких ніжках", і блузи-сукні - змінилося поєднання фактур і кольори, і додалося ткане мереживо на тримірних пальтах з грубого сукна. Для нової колекції цього, здається, замало. Ностальгія за дитинством - хороша тема, але вона може бути принаймні різноманітною. Вдалі знахідки - трикотажні колготки з "витягнутими" колінами, плетені легінси з "косичками", зворушливі рукавички на шарфах і шапках.

Повернення статевих ознак в одяг Анна Бабенко вирішила радикально - в її колекції не було жодних брюк. Ще одне залізне правило дизайнера на наступний сезон - не опускати довжину сукні чи спідниці нижче коліна. Анна запропонувала нібито мінімалізм, але пишні об'єми, ступінчасті рукави, багатошарові комплекти - шовк і органза, лускоподібна фактура з органзою і плісировка не дають оку байдуже ковзнути по гладкій поверхні. Кольори теж драматичні - чорний передбачає гру фактур (комплекти з шовкової сукні з бісерною вишивкою і вовняних пальт-трапецій), червоний не доходить до піку яскравості - залишається в діапазоні від в'ялого бордо до темного коралу, бежевий пом'якшує перший і другий. Пишні коміри, рукав-реглан, акцентовані плечі створюють У-силует, а пояси з металевою пряжкою та "вечірні" сріблясті акцентують лінію талії.

Тетяна Земскова і Олена Ворожбит, на мій суб'єктивний погляд, показали одну з найкращих своїх колекцій за кілька останніх сезонів. І справа не в тому, що вона лаконічна і справді сезонна - в мохерових сукнях-пальто, рельєфних пальтах і жакетах, хутряних куртках-коконах так затишно і стильно перехожувати осінь і зиму, від колекції віє свіжістю нових напрямків у творчості дуету. Це ті самі Земскова і Ворожбит, які люблять складки і погончики, ідеальні офісні костюми, плісировки і помітну металеву фурнітуру, але в той же час вони полюбили пластичність хутра з довгим ворсом, куртки-шари і куртки-кокони, шифон із плавними переходами кольорів, несподівані поєднання атласу і мохеру, видовжені сукні з віскози з милим поєднанням коричневого і рожевого. Вільний, "розслаблений" силует час від часу збадьорюється пишними спідницями, широкими поясами, що підкреслюють талію, та чіткими пропорціями сукні-тюльпану. Просто білий і молочний в різних фактурах і рельєфах грають першу скрипку, а сіра вовна, бежевий трикотаж, чорний шовк, чб смуга тільки підкреслюють сніжний настрій колекції.

Як чудово, що Оксана Караванська в свою колекцію першої лінії включила речі, які за її словами, цілком могли б бути в другій, в сенсі комерційності. Це дозволило впорядкувати бурхливу фантазію дизайнерки, і пропорційно поєднати в колекції креативний ручний трикотаж, вечірні блузи з вишивкою, сіру клітинку офісних сарафанів та костюмів із сірими пальтами з рваними краями і фактурою, ніби побитою міллю. Хоча в планах Оксани було заплутати карти, завести у світ сутінків, ночі і містики. Тому її моделі виходили на подіум під живі звуки шаманської гітари, пересувалися в режимі сутінків і піднімалися кудись по крутій драбині в невідомість. Тому ажурне вовняне полотно сусідить із плетеними трояндами, а з картатого сарафану "вилазить" "павутинка" зі складним ручним декором. Прозоре сполучається з герметичністю чорного, щільний "промисловий" трикотаж із артовським і рукотворним, м'які плавні лінії з чіткими і жорсткими, складний крій із перехрещеннями і перев'язками. А в шовкову сукню з чорно-білим асиметричним верхом, що нагадує образ Одрі Хепберн, гармонійно вписується рукав із вишивкою з символами писанки, гуцульських орнаментів. Високі лакові чоботи, ботільйони без задника, туфлі на низькому ходу, одиничні аксесуари, вишиті шапки, різноманітні неправильні "караванські" сумки - корабель, долар, поні ніби підкреслюють індивідуальність кожної жінки, відсутність універсальної формули стилю. Складні темні кольори - сірий, синій, чорний, ліловий - повністю відповідають трендам наступного сезону. Чоловічих виходів було небагато, але абсолютно всі а)вписувалися в загальний настрій колекції; б) були по-чоловічому стримані. Недарма Олександр Пономарьов після показу два костюми відклав одразу.

На показах Андре Тана числені гості, як правило, сидять напружені - вони намагаються зрозуміти, подобається їм це чи ні, і вгадувати, кого Андре цитує цього разу. Мені здалося, що в колекції "Живопис", навіяній Парижем і музейними імпресіоністами, дизайнер намагався максимально дистанціюватися від чужих впливів і закритися в своїй творчій лабораторії. Він продовжує розробляти напрям так званого смарт-кутюру, але несподівано шиє вечірні сукні із ноздристого кашеміру, а верхній одяг із шовку. Сірі светри за допомогю кіс ідеально розкреслюють фігуру, а топ, що переходить у шарф, надає богемності, кашемірова блуза набуває форми квітки, що розпустилася, а підхоплена на хлястик, нагадує бант, вузькі трикотажні брюки з фіолетовими лампасами компенсуються широкими рукавами-ліхтариками на блузі. Тан пропонує яйцеподібні сукні, але високі атласні ботфорти не дають силуету розпливтися, проте він не диктує строго-настрого - Х-подібний силует у нього теж цілком допустимий, а ще пишні спідниці з фатіну надають цьому частково футуристичному образу романтизму і жіночності. В колекції є "спеціальні" речі - наприклад,пишна спідниця з ажурним трикотажем зверху, схожим на хустку-павутинку, смарагдова вечірня сукня для червоних доріжок, на яку пішло, здається до 10 метрів шовку. Із акцентів - двічі капелюшок-палітра, та ботільйони, декоровані обривками газет: трохи трешу не завадить вважає Тан. То що маємо в результаті? Враження романтики, справжності, цільності і...актуальності, а не кон'юнктури.