дивитися усі колекції
Розповідає Тетяна Соловей:
Головна перевага жінки – чоловік біля неї. Як відомо, приміром, з кінематографа, деякі з чоловіків люблять гарячіших – палких красунь з бездоганними тілами і томливими очима.
У колекції весна-літо’2009 Алесі Кириченко для KASTA’ було багато сексу: скульптурні комбінезони з топами-корсетами, короткі сукні хижих колірних поєднань (фіолетовий і жовтий, чорний і фуксія), летючі напівпрозорі туніки, тигрові принти та малюнки оперень дівчат-колібрі. (До слова сказати, тканини з оригінальними принтами спеціально виготовлялись на замовлення марки на одній із італійських фабрик). Особливу увагу дизайнерка приділила актуальній асиметрії, яку вона доповнила рукавом «летюча миша». Дуже симпатичними виявились алюзії на 60-ті: Твіґґі + пишні форми by KASTA’ = контрастне оздоблення тренчів, суконь і комбінезонів.
У марки KASTA’ далекосяжні плани. Алеся Кири-ченко планує презентуватись в одному з мілансь-ких шоу-румів, і за західним зразком створила Cruise 2009 – лінію купальників. Яскраві та відверті, вони ідеально відповідають духу основної колекції. Заявлений образ жінки-кішки для сезону весна-літо’2009 був втілений повною мірою. І хто знає, куди її заведе інстинкт – до домашнього вогнища чи на дефіле пантери.
Розповідає Наталія Полянчук:
Зробити подарунок жінці, яка перебуває в аурі прекрасного, прагне бути і відчувати – таке завдання поставила собі Олена Даць. І – підкорила публіку романтичним гімном сукням – легким, невагомим, грайливо-напівпрозорим. Шовк, шовк і знову шовк найрізноманітніших ґатунків: білий шовкодрук по білій бавовні, трикотажний шовк зі стилізованим малюнком великодніх писанок. Власне, візерунки традиційних великодніх символів і надихали дизайнерку, переселяючись у витачки й фетрові витинанки, диктуючи мову крою та швів. Леткі тканини, грайливі паски, багатошаровість та асиметрія, болеро, що додають оголеній спині якоїсь несподіваної цнотливості. До речі, про несподіванки – цього разу Олена зрадила собі, використавши нетипові для неї яскраві кольори – насичено-рожевий, зелений, бузковий із зеленими акцентами… Доповнюється образ фетровими капелюшками, з яких все і починалося – принаймні форма скату рукава, болеро та химерні торбинки. Видається символічним, що цю чуттєву колекцію першим побачив огорнений флером романтики Париж на виставці «Le SHOWROOM». Зіпсовані диктатом бізнесу журналісти запитували, скільки разів слід поцілувати чоловіка, аби придбати цю колекцію. Однак, здається, трохи помилилися. Скільки разів слід поцілувати жінку, аби вона постала перед чоловіком у такому замріяному образі – найбільш влучне запитання.
Розповідає Тетяна Соловей:
Ексцентрика – вічна подруга моди. Прабабуся фешн Ельза Ск’япареллі колись обшила морквинки шовком і використала їх як ґудзики до піджака. Ґранд-інфан-террибль-української-моди пан Олексій Залевський у справі ексцентрики пішов далі. Живий, енергійний, трохи самонадіяний і водночас іронійний, він дає поради з розряду «веселіться, радійте, випендрюйтесь – навіщо нудно одягатися».
«Лисі» дівчатка і хлопчики на подіумі показували колекцію Залевського весна-літо’2009 у стилі неоромантизму – як говорив про неї сам дизайнер. З блискучо розумним стьобом він демонстрував полістилістику, в якій шовкові піжами сусідили з new-look’ом, брюки-банани – з тендітними сукнями з завищеною ампірською талією, короткі блискучі диско-вбрання – з вечірніми шифоновими сукнями в діл, прикрашеними барочною тамбурною вишивкою, сукні-трансформери – з традиційними трикотажними регланами.
Радує факт, що при яскравих перфомансах на UFW Олексій Залевський примудряється створювати одяг не тільки в жанрі «кто панкует, тот поймет», але доречну в будь-якому дрес-коді – від casual до white tie.
Розповідає Валентина Клименко:
Колекція «Солярис» Наташі Глазкової чітко ділиться на дві частини – делікатні сукні рожевого, білого, вершкового, перлинно-сірого кольорів, змодельовані муляжним способом, складні в крої, з використанням ручних технік – вишивка шовком, рішельє, бісероплетіння. Дівчина Глазкової з’явилася з океанського хаосу, тому її сукні такі «шершаві» на дотик – фактура речей зіткана з шовку води в стані спокою, з хвилястих, віялоподібних вставок, із бісерно-перлинних «ландшафтів» вишивки і лускоподібних паєточних фрагментів. Кутюрний кутюр – це міні-сукня, малюнок якої Наташа створювала з місяць, а три місяці пішло на її ручне виготовлення – мереживо hand-made із вишивкою. Не всі дизайнери готові на такі подвиги заради мистецтва моди. Респект! Друга частина – монохромні кольорові сукні з натурального шовку з брошками – морськими кониками, черепахами, восьминогами, зробленими з перлів, перламутру, мушель. Силуетно вони повторюють перший блок – вузли пропорцій із тих самих 1960-х з натяком на 20-ті, довжина міді та міні, Х-подібний крій верху. За демократичними речами теж можна звертатися до Наташі Глазокової, для цього в неї є молодіжна лінія Sketches. Безпрограшний трикотаж з базовим сірим та яскравими манжетами, повторами деталей, «сполучуваністю судин» – рукави з шортами, шапка з плечима зворушливо виглядають з білими романтичними рукавами-ліхтариками. Принаймні, тінейджерське бунтарство має свого виразника.
Художниця Марія Приймаченко раптово опинилася в епіцентрі уваги вітчизняних дизайнерів – після колекції Олесі Теліженко два роки тому, цьогорічної колекції Айни Гассе, яку вона показала в Мілані, ми побачили інтерпретацію Оксани Караванської. По-справжньому несподіваною була монохромна Приймаченко, Приймаченко білим по білому – «безбарвні» аплікації з цими химерними звірами в графічному варіанті дають нову ніжну вишуканість, і раптом – аристократичність! Прозорість забезпечили тонкі батисти, плісировані шовки, а поєднання об’ємних блуз-хмар із короткими шортами зробило образ динамічним і сучасним. Підсвідомо був острах, що Оксана Караванська вдариться в етнографізм, але приємно, чорт забирай, спростовувати свої власні страхи. Замовивши у Сніжани Нєх ковбойські чоботи із приглушено блакитної і бежевої замші з монохромними мордами-аплікаціями, Караванська убезпечилась від ілюстративності і вписала образ з архаїчними малюнками в сучасний міський пейзаж. Натомість білий блок дизайнерка свідомо розбавила кольоровими «художніми» босоніжками, а кросівки Bikkembergs «випустила» на подіум для того, щоб пов’язати художнє мистецтво з вуличною модою. Кольоровий блок показав класичну Оксану Караванську з усіма її фішками і прийомами, але на конкретно задану тему. Артистичний приймаченківський звіринець Оксана реалізувала у вишивці бісером, ручному плетенні, в аплікаціях і, як завжди, у сумках. Дизайнер охопила культурним просвітництвом не тільки жінок, але й чоловіків та дітей – відтак усі категорії населення долучаться до високого наївного мистецтва.
дивитися усі колекції
